Библиотека

Федір Достоєвський - видатний мислитель-гуманіст




 

                                                 Видатний мислитель-гуманіст -                                                                   Ф.М.    Достоєвський

 

 

               11 листопада 2011 року – виповнилось  190 років від дня народження великого російського письменника Ф.М.Достоєвського.  Цей мислитель-гуманіст, творчість якого пройнята почуттям любові до людини і невимовного болю за неї, займає почесне місце в нашій віртуальній рубриці: «Ювіляр листопада». Пропонуємо Вашій увазі віртуальну персональну бібліографічну пам’ятку до 190-річчя від дня народження письменника. Всі ми навчалися в різних учбових закладах, де на уроках тепер вже світової літератури, читали його твори: «Преступление и наказание», «Идиот», «Бесы», «Игрок», «Братья Карамазовы» та інші. Багато творів письменника екранізовані.

Відомий сербський режисер і музикант Емір Кустуріца пише зараз книгу про Достоєвського: «Дорогий мій Федір» і не виключає можливість зняти про неї фільм у Петербурзі. Можливо ми скоро побачимо новий  кіношедевр, присвячений видатному письменнику.

Звернувшись до бібліографічної пам’ятки, ви маєте можливість пригадати цікаві дані з біографії Ф.М.Достоєвського, дізнатися , в яких літературних джерелах є інформація про життя і творчість майстра художнього слова.  Погодьтесь, що ця ювілейна дата – просто хороший привід згадати письменника-реаліста, знавця життя, психолога людських душ, перечитати його романи…

                                        З повагою, завідуюча бібліотекою коледжу СНАУ, Людмила Понкратова

 

Персональна бібліографічна пам’ятка до 190-річчя від дня народження

                                                                             Склала: бібліограф

                                                                        Гузовська Т.М.

                                                                  Біографія

              Народився Федір Михайлович Достоєвський 11 листопада 1821 року у Москві. Його батько працював лікарем у Маріїнський лікарні для бідних, на території якої пройшли дитячі роки хлопчика. Він і його брат Михайло вчились у приватному пансіоні. Брати товаришували, їхнім кумиром був Й.Ф. Шіллер. Дружба та духовна близькість між ними зберігалась і в зрілі роки.Але життя завдало ударів, коли Федору було 16 років померла мати, згодом –і батько. Реалізувати свої гуманітарні нахили  – вступити до Московського університету брати Достоєвські не змогли. Злидні примусили набути практичної професії. У січні 1838 р. Федір вступив до Головного військового училища в Петербурзі. На навчанні Достоєвський був замкненим,проте завжди захищав інших — особливо новачків. Від усіх інших однолітків Достоєвського вирізняла пристрасть до літератури. Також він захоплювався театром, балетом, музикою.1843 року закінчив Інженерне училище, працював у креслярському Інженерному департаменті. Але вже наступного року пішов у відставку.З 1847 року Достоєвський зближується із Михайлом Буташевичем-Петрашевським. Письменник почав відвідувати його відомі «п'ятниці», де знайшов коло нових друзів. Радикальні погляди «петрашевців» підігрівалися подіями революції 1848 року. Федір Михайлович виступив за негайне скасування кріпацтва в Росії  — навіть шляхом повстання. 15 квітня 1849 року в гуртку зачитували заборонений тоді «Лист Белінського до Гоголя». 23 квітня 1849 року 37 учасників гуртка «петрашевців» заарештували. Федір Михайлович стійко пережив 7-місячне слідство і був засуджений до смертної кари, яку, проте, невдовзі замінили на каторгу.Від зими 1850 року Достоєвський перебував в Омському острозі. Йому заборонили писати, тож він міг лише спостерігати життя каторжан.Достоєвський намагався зблизитись із каторжанами, проте дворянин був для них чужим. Так Достоєвський переконався, що між народом і дворянством глибочіє прірва.

                 В острозі Достоєвський звертається до Біблії. Для Федора Михайловича починається духовний пошук нових шляхів розвитку Росії, що тривав до 1860-х років.З 1854 року Достоєвський перебував у Семипалатинську. Він одружився з Марією Дмитрівною Ісаєвою. Проте їх шлюб не був щасливим. Лише 1859 року Достоєвський отримав дозвіл жити у столиці.У 1860 Достоєвський з дружиною і прийомним сином Павлом повернувся до Петербурга, але негласне  спостереження за ним не припинялося до середини 1870-х років. З початку 1861 Федір Михайлович допомагає братові Михайлу видавати власний журнал «Час», після закриття якого в 1863 брати починають випускати журнал «Епоха».Достоєвський робить поїздку за кордон з молодою емансипованою особою  Аполлінарією Сусловою, у Баден-Бадені захоплюється руйнівної грою в рулетку, відчуває постійну потребу в грошах і в цей же час (1864) втрачає дружину і брата. Незвичний уклад європейського життя довершує руйнування соціалістичних ілюзій юності, формує критичне сприйняття буржуазних цінностей і неприйняття Заходу.Через півроку після смерті брата видання «Епохи» припиняється (лютий 1865).Здоров’я письменника погіршувалось, давалися наслідки каторги та тяжкі роки боротьби за життя і творчість. Його улюбленим місцем відпочинку та  роботи була Стара Руса, невелике містечко під ВеликимНовгородом, де він наймав дачу. Саме там у 1879-1880 рр. Достоєвський працював над романом «Брати Карамазови», останнім твором, який залишився незавершеним.У січні 1881 року хвороба  Достоєвського ускладнюється. 27 січня Федір Михайлович попрощався із дружиною та дітьми, попросив передати синові Євангеліє, що той отримав від  дружин декабристів у Тобольську. Ввечері того ж дня Достоєвського не стало.  1 лютого 1881 року Достоєвського поховали в Олександро-Невській лаврі.

                                                                        Творчість

Свій творчий шлях Достоєвський почав повістю “Бідні люди” (1846), що була схвально сприйнята  М. Некрасовим і В. Бєлінським, яким сподобалось зображення в ній соціальної трагедії “маленької людини”. Повість принесла авторові популярність. Також успіх був незвичайним і його запрошують на петербурзькі літературні салони. Відбулось знайомство з І.Тургенєвим та багатьма знатними на той час митцями і критиками. Але наступні його твори: “Двійник” (1846), “Хазяйка” (1847), “Білі ночі” (1848), “Неточка Незванова” (1849) – були не прийняті критикою.У 1859 р. Федір Достоєвський повертається з каторги до Петербурга, де виступає на літературних вечорах.  У цей період були опубліковані повісті“Дядечків сон” та “Село Степанчиково і його мешканці” (обидві 1859 р.). 1 лютого 1881 року Достоєвського поховали в Олександро-Невській лаврі.ТворчістьСвій творчий шлях Достоєвський почав повістю “Бідні люди” (1846), що була схвально сприйнята  М. Некрасовим і В. Бєлінським, яким сподобалось зображення в ній соціальної трагедії “маленької людини”. Повість принесла авторові популярність. Також успіх був незвичайним і його запрошують на петербурзькі літературні салони. Відбулось знайомство з І.Тургенєвим та багатьма знатними на той час митцями і критиками. Але наступні його твори: “Двійник” (1846), “Хазяйка” (1847), “Білі ночі” (1848), “Неточка Незванова” (1849) – були не прийняті критикою.У 1859 р. Федір Достоєвський повертається з каторги до Петербурга, де виступає на літературних вечорах.  У цей період були опубліковані повісті“Дядечків сон” та “Село Степанчиково і його мешканці” (обидві 1859 р.). 

Перебування на каторзі письменник змалював у книзі “Записки з Мертвого дому” (1861-1862), яка мала надзвичайний успіх.Із 1861 року Федір Михайлович та його брат видають журнал «Врємя», після його заборони  — «Епоха». У першому ж номері журналу «Врємя» Достоєвський почав друкувати свій новий роман «Принижені та зневажені» («Униженные и оскорбленные»). Він писав про нерівність, про людей, що забуті усіма та страждають, про несправедливість, що лежить у підґрунті існуючих людських відносин. У жовтні 1866 року Достоєвський був змушений укласти кабальний договір із книговидавцем Стелловським (повинен  був забезпечити новий роман до листопада 1866 року). Для того, щоб його виконати, звернувся до стенографістки Анни Григорівни Сніткіної. Так за 26 днів було написано роман «Гравець» («Игрок»). У цей час творчість Достоєвського піднялася на новий філософський рівень. Він розкрив трагедію сучасної людини силою аналізу та геніальною мистецькою інтуїцією. З'явилися твори «Записки із Підпілля», «Злочин і кара» («Преступление и наказание») (1866).Закордонний період 1867—1871 років був змістовним і плідним для Достоєвського. Значно вплинули на письменника твори Рафаеля, Карраччі, Лоррена, Гольбейна.Спостерігаючи за суспільним життям Європи, Росії, Достоєвський гостро відчував кризовий стан сучасного світу.Починаючи працювати над «Бісами» (1870—1871), Достоєвський мав намір створити памфлет проти західників та нігілістів.1875  — з'являється роман «Підліток» («Подросток»), у якому письменник змалював розпад родини, втрату традиційних святинь та пошук нових.1877 — Достоєвського обрали почесним членом Академії наук. Він уже завоював загальну славу та визнання. 1878 року  відбулася бесіда Достоєвського із старцем Амвросієм в Оптинській пустині. 1879 року з'явився роман «Брати Карамазови».Ф. М. Достоєвський справив значний вплив на розвиток літературного і культурного процесу не тільки в Росії. Прикметно, що і в наш час (поч. ХХІ ст.) Достоєвський лишається найбільш читаним російськомовним автором на Заході і в цілому світі. Твори письменника традиційно включаються до учбових програм, причому не тільки вузівських і  філологічних, у багатьох країнах світу.Загалом функціонують сім музеїв Ф. М. Достоєвського у світі  — по одному в Білорусі і Казахстані , решта - в Росії.

 

                                                                Твори

Романи •Бідні люди • Принижені та зневажені • Записки з підпілля • Злочин і кара • Гравець • Ідіот • Бічи • Підліток • Брати КарамазовиПовісті й оповідання•Двійник • Записки з Мертвого будинку • Роман у дев'яти листах • Село Степанчиково та його мешканці • Пан Прохарчін • Хазяйка • Білі ночі • Ялинка та весілля • Ползунков • Слабке серце • Чужа дружина й чоловік під ліжком • Нєточка Нєзванова • Маленький герой • Дядюшкін сон • Чесний злодій • Петербурзькі сновидіння в віршах і прозі • Поганий анекдот • Крокодил • Вічний чоловік • Бобок • Покірлива• Два самогубства • Хлопчик у Христа на ялинці • Сон смішної людини

 

                                        Література про життя і творчість

Белинский В. Г. [Вступительная статья] // Петербургский сборник, изданный Н. Некрасовым. СПб., 1846.

Добролюбов Н. А. Забитые люди // Современник. 1861. № 9. отд.II

Писарев Д. И. Борьба за существование // Дело. 1868. № 8.

Леонтьев К. Н. О всемирной любви: По поводу речи Ф. М. Достоевского на Пушкинском празднике // Варшавский дневник. 1880. 29 июля (№ 162). С. 3-4; 7 августа (№ 169). С. 3-4; 12 августа (№ 173). С. 3-4.

Михайловский Н. К. Жестокий талант // Отечественные записки. 1882. № 9, 10.

Волоцкой М. В. Хроника рода Достоевских 1506—1933. М., 1933.

Достоевская А. Г. Воспоминания [1925]. М.: Художественная литература, 1981.

Гроссман Л. П. Достоевский. М.: Молодая гвардия, 1962. 543 с. (Жизнь замечательных людей. Серия биографий; Вып. 24 (357)).

Фридлендер Г. М. Реализм Достоевского. М.; Л.: Наука, 1964. 404 с.

Мейер Г. А. Свет в ночи: (О «Преступлении и наказании»): Опыт медленного чтения. Frankfurt/Main: Посев, 1967. 515 с.

Кирпотин В. Я.  Разочарование и крушение Родиона Раскольникова: (Книга о романе Достоевского «Преступление и наказание»). М.: Советский писатель, 1970. 448 с.

Одиноков В. Г. Типология образов в художественной системе Ф. М. Достоевского. Новосибирск: Наука, 1981. 144 с.

Волгин И. Л. Последний год Достоевского: Исторические записки. М.: Советский писатель, 1986

Сараскина Л. И. «Бесы»: роман-предупреждение. М.: Советский писатель, 1990. 488 с.

Накамура К. Чувство жизни и смерти у Достоевского / Авториз. пер. с япон. СПб.: Дмитрий Буланин, 1997. 332 с.

Ветловская В. Е. Роман Ф. М. Достоевского «Братья Карамазовы». СПб.: Издательство «Пушкинский Дом», 2007. 640 с.

Богданов Н., Роговой А. Родословие Достоевских. В поисках утерянных звеньев., М., 2008. 

 

                   Ця ювілейна дата – привід згадати письменника-реаліста, знавця життя, психолога-ясновидця… Достоєвський думав, що «краса врятує світ». З граничною силою зараз звучить головний заповіт Достоєвського : сенс буття не в тому, щоб тільки жити, а знать, для чого жити…



Создан 27 дек 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником